A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Комунальне підприємство Жашківське виробниче управління житлово-комунального господарства

Загальні відомості водопостачання та водовідведення

1. Загальні відомості

В адміністративному відношенні Жашківське виробниче управління житлово-комунального господарства розташоване в м. Жашків, Жашківського району Черкаської області, що знаходиться в північно-західній частині області. Найбільшими населеними пунктами в районі є: м. Жашків, с. Бузівка, с. Литвинівка, с. Тинівка, с. Скибин. 

Через місто проходить автомобільна дорога Київ-Одеса. В місті є залізнична станція Жашків, через яку проходять, головним чином, потяги районного значення.

У фізико-географічному відношенні ділянка робіт входить до зони Лісостепу.

Відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» водозабірна ділянка Жашківського виробничого управління житлово-комунального господарства знаходиться в межах Північно-західного кліматичного району. Клімат району помірно-континентальний.

Зима (грудень-лютий) порівняно м’яка, з нестійкою погодою: слабкими морозами до -8°С, які змінюються відлигами.

Весна (березень-травень) у першій половині прохолодна, у другій – тепла, вночі з приморозками.   

Літо (червень-серпень) тепле, в окремі роки-жарке і посушливе, з грозовими зливами і вітрами. Денні температури – +22 - +25°С, в окремі роки досягають +37°С.

Осінь (вересень-листопад) у першій половині тепла, суха, з ясною погодою, у другій – прохолодна, з частими дощами і туманами. У другій половині жовтня наступають приморозки.

За даними багаторічних спостережень, середньорічна температура становить +6,8°С.

Середньорічна кількість опадів для території становить в 580-600 мм.

В геоморфологічному відношенні територія вивчення знаходиться в межах Придніпровської лесово-моренної розчленованої рівнини.

Рельєф території району розчленований річками та балками, та має горбистий характер.

Гідрографічна мережа району представлена р. Торч, яка проходить безпосередньо через місто. Південніше міста протікає р. Гірський Тікич. Ще одна річка Молочна бере початок у південно-західній частині району. В межах міста та прилеглої території велика кількість штучних водойм.

Основний тип ґрунтів району – малогумусні реградовані чорноземи.

2. Геологічна будова району і ділянки робіт

В геоструктурному відношенні район водозабору розміщений в межах Українського кристалічного масиву.

В геологічній будові території району розташування водозабірних свердловин Жашківського ВУЖКГ приймають участь кристалічні породи докембрію та продукти їх руйнування, кайнозою (породи палеогенової та неогенової систем) та четвертинної системи.

Кристалічний фундамент (AR+PR1)

Кристалічний фундамент в межах району робіт представлений метаморфізованими утвореннями неоархею (гнейси і кристалосланці росинсько-тікицької серії) та ультра метаморфічними гранітоїдами палеопротерозою (граніти житомирського, кіровоградського комплексів).

На більшій частині території породи фундаменту перекриті осадовим чохлом, потужністю до 40-45 м. Подекуди потужність досігає 60 м. Глибина залягання покрівлі кристалічних порід змінюється від 42-45 м в долинах річок, до 60 м на вододільних ділянках.

Кора вивітрювання кристалічних порід (MZ-KZ)

Кора вивітрювання представлена каолініт-гідрослюдистою та гідрослюдистою зонами. Літологічно вона представлена переважно каолінітами, подекуди з жорствою. Потужність коливається від перших метрів до перших десятків метрів.

Новопетрівська світа (N1nр)

Новопетрівські відклади поширені на більшій частині території району досліджень, і відсутні лише в долинах річок. Потужність світи не витримана по площі і становить, в основному, 10-20 м. Збільшення її відбувається в западинах доновопетрівського рельєфу, а зменшення – на ділянках підвищеного залягання порід кристалічного фундаменту.

У будові новопетрівської світи беруть участь утворення континентальних фацій, сформовані в умовах мілководного басейну озерного типу: піски та пісковики кварцові світло-сірі, сірі, вохристо-сірі до білих, різнозернисті, переважно дрібно- та середньозернисті, в нижній частині часто з прошарками темно-сірих. коричнювато-бурих та темно-фіолетових вуглистих глин потужністю до 0,1-0,5 м.

Товща строкатих глин (N1sg)

Товща строкатих глин поширена на підвищених ділянках сучасного рельєфу та на їхніх присхилових частинах. Залягає переважно на відкладах новопетрівської світи. Перекривається товщею червоно-бурих глин, а в місцях їх відсутності – четвертинними відкладами різних генетичних типів.

Потужності товщі строкатих глин не витримані. Значні їх коливання пов’язані з нерівностями ложа товщі і розмивом її в пліоценовий та четвертинний час. Збільшуються потужності на вододільних ділянках, зменшуються – в їх присхилових частинах, здебільшого вони не перевищують 5-10 м.

У будові товщі беруть участь глини різною мірою піщанисті. Породи сірі, жовтувато-сірі та попелясто-сірі до темно-сірих із вохристо-жовтими, червонувато-жовтими, малиновими та червоними плямами, щільні, пластичні, часто з дрібними карбонатними стяжіннями. У глинах спостерігаються численні тріщини усихання з дзеркальними поверхнями сколів, а також бобовини, ооліти та примазки гідроксидів заліза та марганцю. У підошві глини піщанисті до пісків сильно глинистих.

Пліоценовий відділ

Товща червоно-бурих глин (N2čb)

Товща червоно-бурих глин у вигляді лінзоподібних тіл залягає на строкатих глинах верхнього міоцену, з підстилаючими породами вона пов’язана поступовими переходами і перекривається четвертинними утвореннями. Потужність товщі незначна і не перевищує 5, в окремих випадках 8-10 м.

Товща складена глинами бурими та червоно-бурими, зрідка сірувато-бурими та бурувато-сірими, щільними, в’язкими, пластичними, переважно піщанистими, з дрібними бобовинами гідроксидів заліза та марганцю, великою кількістю карбонатних стяжінь розміром до 5-10 см світло-сірого та рожево-сірого кольорів.

Четвертинна система

Четвертинні відклади майже суцільним чохлом перекривають більш давні утворення, відсутні лише в межах виходів дочетвертинних порід уздовж долин річок, місцями, на крутих схилах ярів та балок. Потужність їх дуже невитримана і коливається від 0,1 м в долинах річок та тальвегах ярів до 20 м на вододілах.

Плейстоценовий відділ

Неоплейстоценовий розділ

Середня-верхня ланки

Еолово-делювіальні та елювіально-делювіальні відклади (vd, edPII-III). Це нерозчленовані утворення теплих та холодних етапів, починаючи з завадівського кліматоліту середнього неоплейстоцену та закінчуючи причорноморським верхнього неоплейстоцену, які формувалися на схилах вододілів, ярів та балок. Переважно це середні, інколи важкі суглинки, часто піщанисті, сірі, жовто-бурі, бурувато-коричневі, плямисті, іноді дуже неоднорідно забарвлені, мають шарувату будову. Потужності в середньому становлять 5-20 м.

Голоценовий відділ

Алювіальні відклади (aH) беруть участь у будові заплав та русел річок, ярів та балок. Русловий алювій представлений пісками кварцовими і польовошпат-кварцовими, різнозернистими, іноді з галькою та гравієм, різною мірою обкатаними, сірого, світло-сірого, бурувато-жовтого кольорів, часто замуленими. Потужність їх дуже невитримана і коливається від 1,0 до 8,5 м.

Елювіально-делювіальні відклади (edH) представлені сучасними ґрунтовими утвореннями, які суцільним чохлом перекривають древніші відклади. Генетичний тип і літологічний склад ґрунтів залежить від їх положення в рельєфі та складу порід, по яких проходило ґрунтоутворення. Найбільш поширені чорноземи, опідзолені, лучні, чорноземно-лучні, болотні типи ґрунтів.

3. Гідрогеологічні умови району та ділянки робіт

Згідно гідрогеологічного районування території України, район робіт відноситься до гідрогеологічної області Українського щита. Згідно геологічної будови тут виділяють такі водоносні горизонти і комплекси:

  1. водоносний горизонт  в болотних та озерно-болотних відкладах голоцену

(b, lbH);

  1. водоносний горизонт в алювіальних відкладах голоцену заплав річок і днищ балок (аН);
  2. водоносний горизонт в алювіальних відкладах  верхнього плейстоцену I i  II надзаплавних терас річок (аРIII);
  3.  Водоносний комплекс в алювіальних, воднольодовикових, озерно-льодовикових, льодовикових, елювіальних та еолово-делювіальних відкладах (a,f, lq, q PII)
  4. водоносний горизонт в нерозчленованих елювіальних, еолово-делювіальних відкладах середнього-верхнього неоплейстоцену (vd, ed РІІ-ІІІ);
  5. водоносний горизонт в відкладах новопетрівської світи (N1np);
  6. водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід і їх кори вивітрювання (AR-PR).

Водоносний горизонт  в болотних та озерно-болотних відкладах голоцену (b, lbH) Горизонт має обмежене розповсюдження в долині р. Гірський Тікич і його притоків. Водовміщуючі породи представлені мулом, замуленими пісками, гумусова ними суглинками, супісками з глибиною залягання від 0 до 1,5 м. Глибина залягання дзеркала болотних вод коливається в межах близько нуля. Водозбагаченість горизонту і хімічний склад болотних вод не вивчалися. Горизонт практично непридатний для користування.

Водоносний горизонт в алювіальних відкладах голоцену (аН) пов’язаний з відкладами заплав річок і балок і обмежений в розповсюдженні.

Водоносний горизонт ґрунтового типу, має середню потужність 5,5 м. Середня глибина залягання рівня ґрунтових вод становить 1-3 м. У балках потужність водоносного горизонту в середньому становить 2-3 м, максимальна потужність 4-7 м спостерігається у великих балках.

Водовмісні породи – дрібно-тонкозернисті піски, з включенням у нижній частині верств гравію і гальки кристалічних порід.

Цей водоносний горизонт містить безбарвні, прозорі, приємні на смак води. Температура води в літній період коливається у межах від +9° до +3 °С.

Вміст сухого залишку у воді змінюється від 0,3 до 1,0 г/дм3. Води помірно жорсткі, реакція вод слаболужна, близька до нейтральної. За хімічним складом води належать до гідрокарбонатних, кальцієво-магнієвих. Зрідка зустрічаються гідрокарбонатно-хлоридні і гідро-карбонатно-сульфатні кальцієво-магнієві типи води. Низька багатоводність алювіальних відкладів заплав і невелика їх потужність не дає змоги створювати великі водозабори для господарсько-питного і технічного водопостачання.

Водоносний горизонт в алювіальних відкладах верхнього плейстоцену I і II надзаплавних терас річок (аРІ-III) розповсюджений виключно в долины річки Гірського Тікич. Водовміщуючі породи представлені різнозернистими дрібно-і середньозернистими, інколи крупнозернистими і гравелистими пісками, часто з вмістом гравію і гальки кристалічних порід.  Потужність водовміщуючих порід  в основному змінюються від 2 до 10 м. Водовміщуючі породи залягають на глибинах 0-17 м під малопотужним грунтово-рослинним шаром або товщею лесовидних суглинків, а підстеляються кристалічними породами, інколи – породами неогену і палеогену. В місцях відсутності первинних каолінів здійснюється активний гідравлічний зв’язок між алювіальними і тріщинними водами.

Горизонт безнапірний, глибина залягання рівня складає 1-18,4 м  і має нахил в сторону русла річки із зміною абсолютних відміток від 115 до 140 м.

Дебіти свердловин залежать від гранулометричного складу пісків і змінюються від 0,24 дм3/с до 2 дм3/с при зниженнях рівня відповідно на 7,56 і 2,0м, питомі дебіти відповідно 0,03 і 1,0 дм3/с.

Водоносний горизонт експлуатується за допомогою шахтних  колодязів, дебіти яких складають 0,1-0,2 дм3/с, а добовий відбір – 0,5-1,5 м3.

Живлення горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, переливу підземних вод із водоносних горизонтів четвертинної, неогенової, палеогенової систем і тріщинуватої зони кристалічних порід.

Описаний водоносний горизонт в зв’язку з обмеженим розповсюдженням непридатний для водопостачання крупних водоспоживачів, але може використовуватись для потреб невеликих промислових підприємств і сільськогосподарських об’єктів.

Водоносний комплекс в алювіальних, воднольодовикових, озерно-льодовикових, льодовикових, елювіальних та еолово-делювіальних відкладах (a,f,lq,qPII). Водоносний комплекс має практично повсюдний розвиток в межах плато та його схилів. Приурочений він головним чином до воднольодовикових (підморенних та надморенних) і алювіальних відкладів. Води, які зв’язані з льодовиковими, озерно-льодовиковими відкладами мають обмежене і невитримане розповсюдження.

Незакономірна зміна літологічних і генетичних  властивостей порід в плані і розрізі, подібність фільтраційних характеристик суглинистої та піщаної товщі, тотожність умов живлення, транзиту і розвантаження грунтових вод, відсутність розділяючих водоупорів дозволяє об’єднати в один водоносний комплекс всю цю товщу порід. Сумарна потужність пісків водоносного комплексу змінюється в широких межах від 1,6 до 31,9 м і складає в середньому 8,0-20,0 м.

Верхній водоупор для даного водоносного комплексу відсутній. В покрівлі переважно залягають льодовикові і озерно-льодовикові суглинки, рідко супіски. Підстилаються водовміщуючі породи: на вододільних просторах – неогеновими глинами; на схилах –  алевритами берекської та пісками новопетрівської світ; в долинах річок і по воднольодовиковій похованій долині – київськими мергелями, глинами і корою вивітрювання кристалічних порід, а в місцях їх розмиву бучацькими пісками і кристалічними породами докембрію.

Глибина залягання рівня грунтових вод залежить від гіпсометричного положення і змінюється від 1,3 до 44,2 м і переважно складає 5 – 20,0 м. Місцями горизонт слабонапірний.

Коливання рівня грунтових вод залежить від гідрометеорологічних факторів. Річна амплітуда коливання рівня складає 0,26 – 1,14 м. Уклони дзеркала грунтових вод змінюються в межах від 0, 0005 до 0,02 і,  в основному, складають 0,004 – 0,007.

Коефіцієнти фільтрації піщаної товщі комплексу змінюються в широких межах від 1,6 до 62 м/добу. Через відсутність водоупорів визначені коефіцієнти фільтрації за даними відкачок характеризують відклади комплекса в цілому.

Водозбагаченість відкладів водоносного комплексу різна. Підвищена водозбагаченість приурочена до територій розповсюдження алювіальних та воднольодовикових відкладів. Дебіти свердловин тут складають 2,1 – 6,7 л/сек. На решті території водозбагаченість відкладів незначна - дебіти свердловин не перевищують 2,0 л/сек. Питомі дебіти складають 0,1 – 1,9 л/сек.

Водопровідність порід комплексу змінюється в межах від 10 до 772 м2/добу. Коефіцієнти п’єзопровідності складають 9х102 – 3,7х105 м2/добу.

Води прісні з сухим залишком 0,3 – 0,8 г/дм3. За хімічним складом переважають води гідрокарбонатні кальцієві і магнієво-кальцієві, інколи гідрокарбонатні кальцієво-магнієві і магнієво-натрієві.

Загальна твердість змінюється від 4,9 до 11,6 моль/дм3, pН змінюється від 7,0 до 8,4. В водах верхніх горизонтів комплексу інколи присутні нітрати. Окремі аналізи дають підвищений вміст нітратів (200 – 1000 мг/дм3).

Вміст  мікрокомпонентів не перевищує норм, передбачених Держ.Сан.ПіН “Вода питна” за виключенням  підвищених значень заліза (до 3,0 мг/дм3 при ГДК <0.2 мг/дм3) та вмісту фтору, меншого ніж показник фізіологічної повноцінності питної води. Вміст токсичних елементів і сполук у підземній воді не перевищує ГДК за виключенням населених пунктів, де верхні горизонти забруднені нітратами.

Живлення водоносного комплексу відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також перетікання напорних вод із нижніх горизонтів, особливо в період літньо-осінньої межені, в межах сучасних долин, де відсутній водоупор.

Водоносний комплекс широко експлуатується побутовими колодязями для господарсько-питних потреб населення та експлуатаційними свердловинами для централізованого водопостачання окремих підприємств і невеликих населених пунктів.

Водоносний горизонт в нерозчленованих елювіальних, еолово-делювіальних відкладах середнього-верхнього неоплейстоцену (vd,edРІІ-ІІІ) розповсюджений у лесах і лесоподібних суглинках, що складають переважну частину описуваної території. Водозбагаченість даних відкладів відмічається на водонільних плато на їх схилах.

Водотривами для водоносного горизонту у лесовидних суглинках є бурувато-коричневі і червоно-бурі еоплейстоценові суглинки щільні, важкі, з перевагою глинистих часток. У місцях їх відсутності водоносний горизонт підстеляється червоно-бурими, або строкатими глинами неогену.

В окремих випадках водоносний горизонт виходить на денну поверхню і утворює невеличкі джерела. Вміщує типові ґрунтові води з вільною поверхнею. Дебіти джерел становлять від 0,01 до 0,4 дм3/с. Добовий водовідбір з колодязів коливається в межах 0,1-1,0 м3.

За хімічним складом води в суглинках гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, магнієво-кальцієві і зрідка натрієво-кальцієві. Іноді спостерігається підвищений вміст заліза. Також відмічається присутність нітритів та нітратів, що свідчить про місцеве забруднення водоносного горизонту.

Живлення водоносного горизонту відбувається виключно за рахунок атмосферних опадів.

Водоносний горизонт експлуатується сільським населенням за допомогою шахтних колодязів. Для централізованого водопостачання не використовується.

Водоносний горизонт в відкладах новопетрівської світи (N1np) широко розповсюджений і відсутній лише в долині середньої течії річки Гірський Тікич.

Водовміщуючі породи представлені тонко-, і дрібно-зернистимии, часто глинистими пісками, які вміщують значну кількість дрібно- і тонко-піщанистих фракцій (від 33 до 69%), велику кількість дрібних, пилуватих і глинистих часток (від 10 до 29%). Коефіцієнт  фільтрації пісків не перевищує 6 м/добу.

Потужність водовміщуючих порід до 46 м. Вони залягають на глибинах 15-58 м під червоно-бурими і строкатими глинами, які являються верхнім водоупором, а підстеляються кристалічними породами і їх корою вивітрювання.

Водоносний горизонт безнапірний, або слабонапірний. В даному випадку водовміщуючі породи обводнені на повну потужність. Горизонт безнапірний в східній частині, де спостерігається дренуючий вплив глибоковрізанної яружно-балочної і річкової мережі, а також відсутність водотривких порід в покрівлі. Якщо водоносний горизонт залягає першим від поверхні, то обводненою являється тільки нижня частина товщі потужністю 8-15 м.

Глибина залягання рівня підземних вод змінюється від 0 м в місцях виходу джерел до 55 м на вододільних ділянках.

Водозбагаченість горизонту низька, продуктивність свердловин змінюється від 0,09 дм3/с до 2,2 дм3/с при зниженні рівня відповідно на 2,5 і 7,0 м. Питомі дебіти змінюються в межах  0,04-0,3 дм3/с.

За хімічним складом води переважно гідрокарбонатні кальцієво-магнієві з мінералізацією 0,3-0,6 г/дм3. Зустрічається також гідрокарбонатний тип вод з іншим катіонним складом, а також води змішаного двохкомпонентного складу  з іонами хлору і сульфатів. В водах колодязів присутні нітрати і нітріти як наслідок поверхневого забруднення.

Живлення горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів в місцях відсутності в покрівлі водотривких порід, а також за рахунок переливу тріщин них вод.

Практичне значення горизонту невелике, він може використовуватись тільки в випадках без водності кристалічних порід.

Водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід і їх кори вивітрювання (PR1). Водоносний горизонт, пов’язаний з тріщинуватою зоною кристалічного фундаменту, є головним на описуваній площі.

Кристалічні породи докембрію відокремлюються від товщі осадових утворень чохлом кори вивітрювання і сильно вивітрених порід. Потужність кори вивітрювання нерівномірна, від 0 до 20-30 м. Ділянки без кори вивітрювання мають достатньо широке розповсюдження в межах річкових долин, але трапляються і на решті площі.

На ділянках, де кора вивітрювання відсутня, або малопотужна, водоносний горизонт безнапірний. Такими ділянками є долини річок, де проходить розвантаження водоносного горизонту.

Глибина залягання покрівлі водоносного горизонту залежить від геоморфологічної будови території і потужності осадового чохла. У долинах річок вона коливається від декількох до 10-12 м, і підвищується в бік вододілів до 50-60 м. Рівні водоносного горизонту в тріщинуватій зоні кристалічних порід встановлюються приблизно на тих самих абсолютних відмітках, що і рівні водоносних горизонтів, що залягають вище.

Водоносність кристалічних породах приурочений до верхньої, тріщинуватої зони. Активна зона тектонічної тріщинуватості розповсюджується, зазвичай, до глибини 50-70 м від покрівлі кристалічних порід.

Свердловини, що розкрили зони тектонічної тріщинуватості, мають підвищений дебіт, який в середньому становить 3-4 дм3/с при зниженні рівня 20-40 м. Переважаюча величина питомого дебіту дорівнює 0,6-0,8 дм3/с. Коефіцієнти фільтрації водоносного горизонту змінюються від 0,003 до 6,57м/д.

Наявність тектонічної тріщинуватості не завжди визначає підвищену багатоводність порід. Навіть у межах тектонічних зон трапляються ділянки малодебітні і практично безводні. Краща багатоводність спостерігається, зазвичай, у знижених частинах поверхні кристалічного фундаменту, особливо в старих і сучасних річкових долинах.

За якісним складом води прозорі, безбарвні, без запаху, приємні на смак, нітрати, нітрити та аміак присутні в незначних кількостях, або зовсім відсутні.. За хімічним складом виділяється 2 типи води: гідрокарбонатні кальцієві, кальцієво-натрієві або гідрокарбонатно-сульфатні кальцієво-магнієві. Гідрокарбонатно-сульфатний тип води пов’язаний із зонами тектонічних порушень, збагачених сульфідною мінералізацією.

Відмічається підвищений вміст радону у воді – до 200 еман. Радонові води приурочені до субширотних розломів.

Живлення водоносного горизонту здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів в місцях виходу кристалічних порід під слабо потужні осадові відклади і за рахунок процесу перетікання із водоносних горизонтів, розташованих вище. Рух підземних вод направлений до великих річок.

Підземні води тріщинуватої зони кристалічного фундаменту мають велике практичне значення. Відносно неглибоке залягання, багатоводність і добра якість води роблять цей водоносний горизонт основним джерелом водопостачання у даному районі.

4. Відомості про існуюче водопостачання та потужність підприємства

Жашківське виробниче управління житлово-комунального господарства надає послуги з водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам та організаціям м. Жашків. Свердловинами, що знаходяться на балансі підприємства експлуатується водоносний водоносний горизонт тріщинуватої зони кристалічних порід та їх кори вивітрювання.

Жашківське ВУЖКГ має у власності 5 експлуатаційних свердловини, які розташовані в межах м. Жашків.

Експлуатаційна свердловина № 1672 пробурена в 1970 році глибиною 115,0м. Водовмісні породи представлені гранітами тріщинуватими, покрівля яких розкрита на глибині 51,0 м. Свердловина безфільтрова. П’єзометричний (статичний) рівень на період буріння артезіанської свердловини складав 21,0 м від поверхні землі. Потужність свердловини 6 м3/год. при зниженні рівня на 67,0 м від статичного.

Експлуатаційна свердловина № 2684 (2) пробурена в 1980 році глибиною 90 м. Водовміщуюча товща представлена мігматитами різнозернистими, тріщинуватими та їх корою вивітрювання. Свердловина обладнана дротяним гравійним фільтром діаметром 377 мм з робочою частиною 4,0 м в інтервалі глибин 33,0-37,0м. Фільтр встановлено в інтервалі залягання кори вивітрювання. Від глибини 42,0 до 90,0 свердловина обсадними трубами не закріплена.

П’єзометричний (статичний) рівень на період буріння свердловин складав 1,5м від поверхні землі. Потужність свердловини 20,0 м3/год.

Експлуатаційна свердловина № 2684 (2р) пробурена в 1980 році глибиною 90 м. Водовміщуюча товща представлена мігматитами різнозернистими, тріщинуватими та їх корою вивітрювання. Свердловина обладнана сітчастим фільтром діаметром 377 мм та 273 мм з робочою частиною 4,9 м та 12,0 м відповідно в інтервалах глибин 37,1-42,0 м та 36,0-48,0. Фільтр встановлено в інтервалі залягання кори вивітрювання. Від глибини 48,0 до 90,0 свердловина обсадними трубами не закріплена.

П’єзометричний (статичний) рівень на період буріння свердловин складав 2,5м від поверхні землі.

Потужність свердловини на період буріння склала 10 м3/год.

Експлуатаційна свердловина № 2684 (3) пробурена в 1980 році глибиною 74,0 м. Свердловина розкриває водоносний горизонт кристалічних порід, що представлений гранітами дрібно- та середньозернистими. Покрівля граніту розкрита на глибині 30,0 м. П’єзометричний (статичний) рівень на період буріння свердловин складав 1,5 м від поверхні землі. Продуктивність свердловини становить 10 м3/год при зниженні рівня на 28,5 м. Свердловина знаходиться в резерві.

Експлуатаційна свердловина № 2684 (4) пробурена в 1980 році глибиною  74 м. Водовміщуюча товща представлена мігматитами різнозернистими, тріщинуватими та їх корою вивітрювання. Свердловина обладнана дротяним гравійним фільтром діаметром 325 мм з робочою частиною 5,5 м в інтервалі глибин 15,0-22,5 м. Фільтр встановлено в інтервалі залягання кори вивітрювання. Від глибини 21,0 до 74,0 свердловина обсадними трубами не закріплена. П’єзометричний (статичний) рівень на період буріння свердловин складав 1,5м від поверхні землі. Потужність свердловини на період буріння сладала 36,0 м3/год при зниженні рівня на 18,0 м. На теперішній час свердловина знаходиться в резерві.

Технічні характеристики свердловин та їх конструктивні особливості приведені в таблиці 4.2.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування №Укр 193-А/Чрк від 15 серпня 2014 р. виданого Департаментом екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації строком на 5 років, Жашківському ВУЖКГ дозволяється здійснювати забір води з 5 артезіанських свердловин в загальному об’ємі 2263,6 м3/д (825,7 тис. м3/рік) для забезпечення власних господарсько-питних та виробничих потреб, господарсько-питних потреб м. Жашків, підприємств та об’єктів соцкольтпобуту.

Водопостачання міста здійснюється цілодобово. Фактичний видобуток підземних вод за 2016-17 рр. становив:

  • 2015 р – 283,8 тис.м3;
  • 2016 р – 285,2 тис.м3.

Відведення стічних вод від об’єктів водопостачання здійснюється на власні поля фільтрації загальною площею 3,28 га та місткістю відстійників до 200,0 тис. м3. Ліміт скиду становить 1916,0 м3/добу.

Видобуток води здійснюється за допомогою електричних заглибних насосів.

Облік видобутої води здійснюється за допомогою лічильників, що встановлені на оголовках свердловин і фіксується в спеціальному журналі.

Таблиця 4.1. Відомості про насосне обладнання та тип лічильників на свердловинах Жашківського ВУЖКГ

Номери свердловини за паспортом

Відомості про насосне обладнання

Тип лічильника

1672

ЕЦВ 6-10-110

ЛЛТ-50Х

2684 (2)

Grundfos SQE-90-120 C

ЛЛТ-200Х

2684 (2р)

Grundfos SQE-100-150 C

ЛЛТ-200Х

2684 (3)

ЕЦВ 6

ЛЛТ-200Х

2684 (4)

ЕЦВ 8

ЛЛТ-200Х

Оголовки свердловин знаходяться в насосних станціях надземного типу, які мають вигляд цегляних будівель. Доступ до свердловин обмежений, будівлі зачинені.

Спостереження за положенням рівня підземних вод на водозабірних ділянках Жашківського ВУЖКГ не проводяться.

Таблиця 4.2. Паспортні дані водозабірних свердловин Жашківського ВУЖКГ

№ п/п

Загальні дані по свердловині

Характеристика водоносного горизонту

Конструкція свердловини

Дані випробування  свердловини

обсадка

фільтр

Місцерозташування свердловини

Номер свердловини

 за паспортом

Рік буріння

Глибина, м

Геологічний індекс

Водовмісні породи

Глибина

залягання водоносного

горизонту, від-до, м

Розкрита

потужність, м

Статичний рівень, м

Напір над

покрівлею, м

Діаметр, мм

Інтервал, м

Тип

Діаметр, мм

Інтервал робочої частини, м

Насос

Дебіт св-ни,

м3/год

1

2

3

4

5

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

1

м. Жашків, вул. Паркова

1672

1970

115,0

AR-PR1

граніт тріщинуватий

51.0-115.0

64.0

21,0

30,0

219

0,0-51,0

без фільтру

-

-

ерліфт

6,0

2

м. Жашків,

заплава р. Торч

2684 (2)

1980

90,0

AR-PR1

мігматит тріщинуватий

32,0-90,0

58,0

1,5

30,5

529

377

0,0-21,0

0,0-33,0

дротяний

377

33,0-37,0

ЕЦВ6-10-230

20,0

3

м. Жашків,

заплава р. Торч

2684 (2р)

1980

90,0

AR-PR1

мігматит тріщинуватий

32,0-90,0

58,0

2,5

29,5

529

377

0,0-21,0

0,0-37,1

дротяний

377

273

37,1-42,0

36,0-48,0

ерліфт

10,0

4

м. Жашків,

заплава р. Торч

2684 (3)

(резерв)

1980

74,0

AR-PR1

мігматит тріщинуватий

30,0-74,0

44,0

1,5

28,5

273

0,0-30,0

без фільтру

-

-

ЕЦВ6-10-230

10,0

5

м. Жашків,

заплава р. Торч

2684 (4)

(резерв)

1980

74,0

AR-PR1

мігматит тріщинуватий

14,0-74,0

60,0

0,5

13,5

426

325

0,0-14,0

0,0-15,0

дротяний

325

15,0-20,5

ерліфт

36,0

Видобуті води  від свердловин №№2684 (2), 2684 (2р), 2684 (3), 2684 (4) по водопровідній мережі надходять до двох резервуарів чистої води об’ємом по 1000 м3. Насосною станцією ІІ-го підйому, вода подається у водопровідну мережу міста.

Робота свердловин здійснюється в автоматичному режимі, включення і виключення відбувається в години пікових навантажень.

 Свердловина №1672 розташована в іншому кінці міста і забезпечує потреби окремого мікрорайону. Видобута вода зі свердловини надходить до водонапірної башти об’ємом 5 м3, звідки, без додаткової водопідготовки подається в мережу. Робота свердловини регулюється автоматично, по мірі заповнення башти.

Якість питної води контролюється Маньківським районним лабораторним відділенням Жашківського міжрайонного відділу ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України». Контрольні проби відбираються з розподільчої мережі, резервуарів питної води та водонапірної башти. Якість підземних вод безпосередньо по водозабірних свердловинах не контролюється.

За даними результатів хімічних аналізів, підземні води сульфатно-гідрокарбонатні та гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатні кальцієві та магній-кальцієві. Значення сухого залишку підземних вод коливається в межах 350-400 мг/дм3. Показник рН – 7,1-7,3.

В бактеріологічному відношенні води здорові, без смаку та запаху, прозорі, не містять специфічних компонентів. Загальне мікробне число має показники 1-4 куо/см3. Ентерококи, загальні коліформи – відсутні.

Якість підземних вод зі свердловин Жашківського ВУЖКГ залишається стабільною в часі.

Зони суворого режиму свердловин огороджені і знаходяться в задовільному стані. Межі І поясу встановлені для кожної свердловини окремо і мають вигляд огорожі з бетонних блоків. ЗСО першого поясу свердловини №1672 має огорожу з металевої сітки. Доступ до свердловин обмежений.

Забір підземної води здійснюється за допомогою п’яти свердловин  (№ 1672, № 2684(2), № 2684(2р.) № 2684(3), № 2684(4)) на питні і санітарно-гігієнічні та виробничі потреби товариства, передача води населенню
та вторинним водокористувачам.

Свердловини знаходяться в адміністративних межах Жашківської міської ради, в межах м. Жашків, Жашківського району, р. Торч, в басейні
р. Південний Буг.

Скидання власних стічних вод і стічних вод від населення
та вторинних водокористувачів, що здійснюють скид в міську каналізацію відбувається на поля фільтрації (потужність 750 тис. м3/рік), за межами
м. Жашків.

Скидання стічних вод від іншої частини населення та вторинних водокористувачів  здійснюється у вигрібні ями, в межах м. Жашків.


Начальник Жашківське ВУЖКГ М. О. Муштаєв

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора